- Зараз найактуальніша тема, що стосується сходу країни, - фактичний зрив Мінських домовленостей: ситуація в зоні АТО суттєво загострилася. Що відбувається?

- Росія все робить, щоб зірвати Мінські домовленості. У нас не було жодного дня, коли б не обстрілювали наші позиції. Але в травні ситуація суттєво загострилася. Саме минулого місяця ми зазнали найбільших втрат за останній рік - 25 військовослужбовців загинули, 98 - дістали поранень. Причиною стала демонстративна агресивність дій окупаційних військ, системність і підготовленість провокацій. Поки немає різкого збільшення кількості обстрілів, - в середньому за добу їх близько 30-50. Але кардинально змінився підхід окупантів до ведення вогню: якщо на початку 2016-го обстріли здійснювалися хаотично, по напрямках, то з кінця квітня по наших позиціях б'ють прицільно, застосовуючи великокаліберні міномети, артилерію і системи залпового вогню, заборонені Мінськими угодами. Більше того, російське командування відпрацьовує на наших позиціях нові сучасні технології наведення і корекції вогню.

- Наприклад?

- Один з варіантів - застосування безпілотних літальних апаратів (БПЛА). Їх запускають як з окупованих територій, так і безпосередньо з РФ. Це сучасні російські розробки. Часто наші позиції «обробляє» трійка БПЛА: один здійснює видову розвідку, другий виявляє системи зв'язку і управління, а також радіолокаційні системи, аби подавити їх системою радіоелектронної боротьби (РЕБ). І третій - коригує вогонь артилерії або сам завдає удару, якщо це бойовий БПЛА.

- А що ще використовують?

- Крім застосування забороненої артилерії великого калібру, серйозною проблемою є професійно підготовлені снайпери і диверсійні групи, укомплектовані російськими спецназівцями. Російський Генштаб на сході нашої країни системно відпрацьовує сучасні прийоми і технології ведення сухопутного бою, нові системи керування вогнем, застосування сучасної бойової техніки і зброї. Звідси така кількість жертв.

- Які сили зараз протистоять Україні на сході?

- Добре озброєні підрозділи, сформовані за моделлю російських збройних сил (ЗС), що діють за російськими військовими статутами і є невід’ємною складовою ЗС РФ. На окупованій території Донбасу діють так звані перший та другий армійські корпуси. При цьому весь командний склад - кадрові російські офіцери, і більше половини особового складу - це російські найманці і контрактники. Чисельність цих корпусів - близько 35 тис. осіб. Ще близько 9 тис. - бойові російські частини. При цьому створений вже і третій корпус, укомплектований російськими кадровими військовими частинами, розташованими вздовж неконтрольованої частини українсько-російського кордону, який виконує функції оперативного резерву.

Для командування корпусами створено Центр територіальних військ, підпорядкований Південному військовому округу ВС РФ.

Тільки у 1-го і 2-го армійського корпусів на озброєнні перебувають близько 500 танків, до 900 одиниць бронетехніки, близько 800 артилерійських і реактивних систем. Додайте до цього потужні угруповання в Криму і вздовж усього українсько-російського кордону. Але Кремлю і цього замало. Розгортаються нові армії: 1-а танкова і 20-а загальновійськова Західного військового округу Росії. Завдання у них винятково наступальні. Біля нашого кордону в Південному військовому окрузі РФ також додатково формується 150-я мотострілецька дивізія. Росія створює потужний бойовий кулак, який може завдавати удару як в напрямку України, так і у напрямку наших європейських партнерів.

- Нещодавно Україна ухвалила нову оборонну стратегію. Що вона змінить?

- РНБО прийняла основоположні стратегічні документи, які на десятиліття визначають напрямок реформування і розвитку сектору безпеки і оборони. Це Стратегія національної безпеки, Військова доктрина України, Концепція розвитку сектору безпеки і оборони України та Стратегічний оборонний бюлетень. На відміну від пострадянської моделі Збройних Сил, ми створюємо модель, що діє в провідних країнах НАТО. Це стосується й інших складових силового блоку.

Будуть усунуті дублюючі ланки, забезпечені оперативність прийняття рішень та ефективність їх реалізації, а також цивільний контроль. До 2020 року ми плануємо повністю перейти на стандарти НАТО як в техніці і озброєнні, так і в системі управління військами.

- Минуло вже більше двох років від перемоги Майдану, після якої Ви, фактично, стали керівником України. І півтора роки, як Ви обіймаєте посаду Секретаря Радбезу. Що Вас розчарувало за цей час?

- Я не зміг переконати наших стратегічних партнерів, що військово-технічна допомога Україні - це прямий наслідок Будапештського меморандуму і, врешті-решт, - це й їх захист! Я постійно переконую на всіх міжнародних зустрічах, що сильна, оснащена сучасною зброєю армія України - реальний фактор миру в Європі і надійний щит західного світу. На жаль, серед наших партнерів, насамперед, європейських, домінує позиція «росіян не можна дратувати».

Навесні 2014 року, коли було особливо важко, я їх просив: дайте нам військову техніку і зброю, нам потрібно захистити країну. У ті дні я планував темпи мобілізації, виходячи з того, скільки ми можемо пошити берців [солдатське взуття]. Потрібно було створити армію, озброїти, одягнути і взути наших солдатів. Тоді добровольці і волонтери допомогли захистити країну, а від наших партнерів ми не отримали жодного патрона. І сьогодні постачання летальної зброї Україні блокується під різними приводами.

Зброєю і бойовою технікою нашу армію і Національну гвардію забезпечує, переважно, вітчизняний оборонпром: від пістолетів - до танків і ракет. Але без ефективного військово-технічного співробітництва з нашими стратегічними партнерами він не зможе задовольнити усі потреби армії в озброєнні та техніці нового покоління.

- За ці два роки Вас в соцмережах почали називати «кривавий пастор».

- Так мене назвали російські пропагандисти, але в інтернеті це прізвисько зажило власним життям. Я спокійно ставлюся до того, як мене оцінюють у соціальних мережах: і до прізвиськ, і до «фотожаб». Є прихильники, є противники. Але суспільна думка дуже мінлива: від любові до ненависті - один крок. Я пам'ятаю, як дуже складно було на початку 2014-го. Російські війська концентруються уздовж кордону, готується вторгнення, а армії і силових структур немає. З-поміж силовиків в Криму дві третини - зрадники. Але тоді не можна було про це публічно говорити: мовляв, армії немає, всюди зрада і деморалізація, проте я «весь у білому». Думаю, після такого «піару» паніку і хаос зупинити було б неможливо. І доводилося говорити про мужність наших захисників, а весь негатив брати на себе. Тоді, в тих самих соціальних мережах, мене «вішали» і «розстрілювали».

Не складно гарно виступати, всіх звинувачувати, всіх зробити ідіотами і ворогами, - у нас багато таких «фахівців». Можна і зараз добре розповідати, як заважають і блокують реалізацію стратегічних планів, масштабних проектів переозброєння нашої армії. Але є питання безпеки країни, - це мій пріоритет. І, виходячи з цього пріоритету, треба просто мовчки робити свою роботу. Часто в інтересах країни гарно виглядати не виходить.

- Пару тижнів тому на Вашу дружину здійснив замах один з жителів Донбасу. Вжили якихось заходів?

- Це була реальна загроза життю моєї дружини та її колеги. Аня [дружина], звісно, злякалася, але діяла достатньо рішуче, сама викликала поліцію. Нападник дав свідчення, що він давно готувався помститися мені за те, що «я почав війну на Донбасі», «втопив Донбас в крові». Він переконаний українофоб. Пояснив, що не зміг через особисту охорону дістатися до мене, і вирішив взяти в заручники дружину, щоб вона викликала мене, а він би вдарив мене ножем.

Цю ненависть до всього українського, до всіх, хто захищає країну, пояснити раціонально практично неможливо. Російська пропаганда навчилася непорядних людей позбавляти залишків сумління і честі, перетворюючи їх душі і свідомості на липку смердючу вату. Вони наплодили цілі армії таких «орків», від яких ми і захищаємо нашу країну.