Вже рік. 24 лютого 2022 року я зустрів, як і багато хто з українців. За вікном лунали вибухи і чорне небо червоніло від спалахів. Рашисти  рвалися до Києва, користуючись тим, що на їх шляху не було жодних оборонних укріплень і підготовлених рубежів. Столицю треба було захищати, і в цей же день я пішов добровольцем до батальону тероборони ЗСУ. В рюкзак з собою я взяв речі з розрахунку на кілька тижнів. Ніхто тоді й не міг подумати, що війна триватиме понад рік. 

Ця війна вже стала найкривавішою у ХХІ столітті, за масштабами та втратами поступаючись тільки Другі та Першій світовій.

Цей рік – рік болю і втрат, але й рік перемог. Головна перемога – повна руйнація загарбницьких планів путіна та розуміння всього світу, що українці стоятимуть до кінця, – до повної перемоги!

Україна, українська нація, якими сьогодні пишається весь світ, вистояли, не зважаючи на всі прогнози і оцінки, вистояли, коли ніхто в це не вірив. Ми приречені зламати хребта московській гадині! З нами Бог, з нами Україна і з нами буде перемога!