Всього три дні знадобилося енкаведистам, щоб депортувати  238 500 кримських татар з Криму. На “збори” давали 20 хвилин. Депортацію, а по суті – геноцид, комуністичні недолюдки назвали “переселенням” до Казахстану, Узбекистану та Таджикистану. Під час “переселення” людей везли тижнями у товарняках. Без їжі і води. Померлих у цих “потягах смерті” не  дозволяли ховати – викидали на ходу. Лише в дорозі померло близько восьми тисяч. А вже в засланні за перший рік у “спецпоселеннях” – територіях, оточених озброєною охороною та огороджених колючим дротом, – за різними оцінками, загинуло до ста тисяч депортованих. 

Щоб на новому місці кримським татарам було складно соціалізуватись, місцевим мешканцям вливали у вуха пропаганду, що кримські татари –  зрадники, вороги народу, канібали та нелюди.

Діти примусово переміщених кримських татар отримували освіту лише російською або узбецькою мовами, кримськотатарську намагалися викорінити з пам’яті молодого покоління. 

Тоталітарні режими завжди діють однаково – намагаючись пропагандою та брехнею отруїти мозок своєму населенню, а всіх, хто має власну ідентичність, кривавий молох намагається, перетравивши, знищити або змусити відректися від власного коріння та історії.

77 років тому  радянський тоталітарний режим сподівався на те, що викорінені з Криму, позбавлені своїх домівок, кримські татари втратять свою мову, історію та ідентичність. Лише через 45 років, після зміни двох поколінь, вони вибороли право повернутися до домівок, яких вони не пам’ятали, а деякі навіть і не знали. Повернулися не всі, але ті, хто це зробив, довели, що народ – це більше ніж територія на карті. Народ – це люди, які пам’ятають та несуть свою історію, мову і звичаї з покоління в покоління. 

Сьогодні історія повторюється. Російські нащадки енкаведистів кидають за ґрати, виселяють з рідних домівок, обмежують у громадянських правах, намагаються викорінити культурні традиції, знищивши національну свідомість та історичну пам’ять кримських татар.  Нинішні реалії окупованого Криму – залякування, звинувачення у тероризмі та екстремізмі, репресії, арешти, катування та тотальна мілітаризація півострова. Знову кримських татар позбавляють домівок та права на рідну мову та культуру.

Пам‘ять – це те, що дає нам сили, незважаючи ні на що, іти вперед та не повторювати страшних помилок. Ті, хто не засвоює уроків історії, змушені будуть знову і знову ходити по колу з палаючих граблів. Історія вчить – чим кривавіша диктатура, тим страшнішим і ганебнішим буде її кінець. Тоталітарна радянська імперія розсипалась та зникла, на це ж приречений і путінський режим.

Кримських татар не вдалося зламати 77 років тому, не вдасться і зараз. Крим є і буде частиною суверенної і незалежної Української держави! Сильний, гордий та сміливий кримськотатарський народ житиме на рідній землі!