Шість років у нас іде війна, і це не громадянська війна і не внутрішній конфлікт, як про це розповідають кремлівські пропагандисти та російська агентура. Це визвольна війна України проти російських загарбників, що захопили частину нашої території. Констатація цього факту не є суб’єктивною позицією - це норма українського законодавства. В прийнятому в 2018 році Законі України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях”, який я розробляв та доповідав у Верховній Раді України, Російська Федерація чітко визначена як держава-агресор, а самопроголошені органи управління на захопленій частині Донбасу визначені в їх реальному статусі - як окупаційні адміністрації РФ. 

Саме тому спроба українських представників в ТКГ у Мінську визнати суб’єктність російських окупаційних адміністрацій, зробивши їх стороною переговорного процесу, а Росію перевести із статусу агресора у статус міжнародного спостерігача, на кшталт Німеччини, Франції та ОБСЄ - є грубим порушенням національного законодавства, відмовою від захисту національного суверенітету і територіальної цілісності країни. Це повинно отримати не тільки політичну, але і правову оцінку.

Абсурдним також є домовленості про відкриття нових пропускних пунктів з окупованою територією на фоні обговорення в РНБО обмеження сполучення з цивілізованими країнами світу через загрозу епідемії коронавірусу.