Сьогодні в Одесі ми попрощалися з командиром 28 окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового походу полковником Віталієм Гуляєвим, який віддав своє життя, захищаючи Україну. Він був справжнім українським офіцером-лицарем, мужньою, рішучою і водночас доброю, веселою, надзвичайно світлою людиною. Він був батьком для своїх солдат і жахом для ворогів. 

Комбриг обрав свій шлях – шлях захисника країни. З 2014 року на фронті. У 2022 його одеська 28 бригада зупинила просування російських військ на півдні і, відкинувши їх, крок за кроком почала очищати від погані Миколаївщину та Херсонщину. 

На початку квітня після перемоги під Києвом та звільнення Київської області, нас перекинули сюди, на південь, де я і познайомився з Гуляєвим. Чотири місяці ми воювали поруч. Але ці місяці дорівнюють цілому життю. І коли з твого життя йде у вічність така людина – це боляче. Це відчувають всі, хто воював разом з ним. 

Я знаю, що життя героїв нескінченне і Віталій Гуляєв разом з іншими загиблими захисниками України вже у складі Небесного воїнства, де немає зради, бруду та інтриг, де є вічне Світло і безмежна Любов. 

Ворог отримає сповна за наших побратимів, за нашу рідну землю! Це наша відповідальність і наш шлях! 

В Одесі та Миколаєві, які захищав Комбриг, залишається ще багато вулиць з рудиментарними совковими радянсько-рашистськими назвами. Впевнений, що найближчим часом в цих містах будуть вулиці імені полковника Гуляєва. Наші герої гідні, щоб їх імена були завжди поруч з нами! 

Величезне співчуття рідним і близьким комбрига та офіцерів 28 бригади, яких ми провели в останню путь. Не хочу публікувати фотокартки з сьогоднішнього прощання. Для мене Віталій Гуляєв завжди залишиться моїм бойовим побратимом – мужнім, незламним і живим... Переконаний, він гідний звання Героя України!