“– Досить крові,— продекламував кат,

коли ніж, загнаний мені поміж ребер,

стримів у спині.

А я подумав, скулившись весь од болю:

що як він захоче ще й лікувати мене?”, – Василь Стус

Сьогодні День пам’яті Героїв Крут. Студенти, гімназисти, юнкери стали на підступах до Києва, намагаючись зупинити червоний терор, який насувався на Україну. Ані чисельна перевага ворога, ані власне невміння воювати не зупинили молодь, яка прагнула захистити свою землю.  

Під час відступу одна чота студентів – близько тридцяти чоловік - вийшла  на станцію Крути, яку вже захопили червоні війська.  Розлючений командувач більшовицьких військ, побачивши, що їх наступ зупинила молодь – студенти та гімназисти – наказав їх розстріляти. Під час страти один із студентів почав співати «Ще не вмерла Україна», пісню підхопили інші. Але кулi не дали їм закінчити...

Той бій не змінив хід історії. За декілька днів було захоплено Київ. Але пам’ять про захисників України, які не зважаючи ні на що: ні на відсутність досвіду, ні на вік, ні на малу чисельність, боролися до кінця, живе в нас та надихає на боротьбу за свою свободу, за свою державу та за своє майбутнє! 

Тільки розбудовуючи власну армію, зміцнюючи сектор безпеки і оборони, створюючи нову потужну зброю, ми зможемо більше ніколи не допустити повторення трагедії Крут.