Сьогодні свято входження Ісуса Христа до Єрусалиму, яке в Україні називають Вербною неділею. Цього дня Спаситель увійшов до цього славетного міста, супроводжуваний безліччю людей.

Народ радісно зустрічав Його криками «Осанна!»,  кидаючи під ноги одяг та пальмові гілки.

Вони щиро раділи Йому тому,  що знали - Христос лікував невиліковні хвороби, а напередодні воскресив померлого Лазаря.

Він годував кількома хлібами та рибами тисячі зголоднілих людей, перетворював воду на вино. А ще казали, що Він чомусь вчив, але для багатьох це було неважливо, коли можна поїсти “на халяву”,  вилікувати свій геморой та ще й хильнути міцного напою.

Вони кричали: «Цар Іудейський, Месія!», -  ну а хто ще може творити такі дива!

А Ісус в Єрусалимі не став годувати та лікувати натовп. Навіть дешевої самогонки, і то з води не вигнав. Але вигнав торговців із храму та з біллю дивився на людей, які не розуміли, навіщо Він до них прийшов, і чекали дива.

Господь прийшов у цей світ не для того, щоб розважати натовп, являючи дива, не для того, щоб всіх годувати екологічно чистими харчами, і навіть не для того, щоб лікувати.

Він прийшов, щоб дарувати спасіння і вічне життя, звільнити від рабства гріха, забравши з собою на хрест всі наші провини, нашу жадібність і жорстокість, нашу підступність і безпринципність.

І Христа не здивувало, що той самий натовп, який не дочекався розваг, безкоштовних харчів та напоїв, став вимагати, щоб Його розіп‘яли. Месія не виправдав сподівання натовпу…

А чого б попросили сьогодні люди у Христа, коли б побачили, як Він входить, скажімо, до Києва, Житомира чи Дніпра? Безкоштовної якісної та смачної їжі? Якомога більше грошей без праці та зусиль? Швидкого лікування набридлих хвороб та імпортного пійла? А може, попросили би “жахнути” з міномету по парламенту, щоб подивитись, як лежатимуть у кривавих калюжах чоловіки та жінки з депутатськими значками? Як-не-як якась розвага...

Що б ще попросили  у Ісуса? А коли б Він відмовився задовольнити всі ці забаганки, то почали б шукати цвяхи?

З тих часів, коли Ісус входив до Єрусалиму, минуло більше двох тисяч років. Але і зараз переважна більшість продовжує чекати дива, простих рецептів для вирішення складних проблем – без важкої праці, без надзусиль. Аплодують тим, хто обіцяє швидкі і легкі рішення, не бажаючи вірити Христу, що легкий шлях зазвичай веде до пекла. Що причину власних проблем треба шукати в собі. Що коли хочеш, щоб усе навколо стало кращим – стань кращим.  І немає іншого шляху до процвітання, ніж тяжка щоденна праця і щира віра!

“І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним, і сказав: “О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це”. (Євангелія від Луки 19:41-42)