Сьогодні та завтра світ відзначає Дні пам'яті та примирення. Ці дні - дні пам‘яті та вшанування всіх жертв Другої світової війни. Понад 60 країн були втягнені у цю страшну війну, бої точилися на трьох континентах, у ній взяли участь 80% населення Землі. Порахувати втрати від війни надзвичайно складно: за різними підрахунками, загинули близько 55 мільйонів осіб, з них 14 мільйонів - українці.

Війни ніколи не починаються зненацька, їх готують, їм сприяють... У 30-ті роки, прийшовши до влади, Гітлер знехтував Версальським договором, почав нарощувати воєнні потужності та оголосив призов до армії. Йому це дозволили. Аншлюс Австрії відбувся 1938 року, - Європа й це проковтнула. І не лише проковтнула, проваджуючи політику умиротворення агресора, повіривши запевненням Гітлера, що це «остання територіальна претензія». Європейські політики на перемовинах в Мюнхені, не запросивши туди представника Чехословаччини, віддали агресору частину її території - Судети. Розриваючи Чехословаччину, «друзі» прикривалися бажанням зберегти мир... Але замість миру вся Європа захлинулася кров'ю.

Історія має нас вчити. Вчити тому, що агресора неможливо умиротворити. Створивши конфлікт в Придністров'ї, Чечні, він піде далі - до Абхазії, а звідти - до Грузії, потім - до України. І від цивілізованого світу залежить, чи чекати наступного кроку агресора, чи знешкодити його?

Сьогодні, як і понад сімдесят років тому, незламні духом українці зі зброєю в руках захищають суверенітет та територіальну цілісність нашої держави. У нас є лише один шлях - шлях об'єднання та перемоги, який ми з честю пройдемо до кінця!